BiNoMed

Пологовий будинок АРМ лікаря

Andrey — Wed, 16 May 2012 11:41:52 GMT

Пологовий будинок

More PowerPoint presentations from Andrey

Презентация АРМ Женской консультации

Andrey — Wed, 16 May 2012 10:53:01 GMT

АРМ Женской консультации

More PowerPoint presentations from Andrey

Пункт призначення — вторинний рівень

Andrey — Tue, 17 Apr 2012 10:57:36 GMT

Потребу в консультації або госпіталізації визначатиме сімейний лікар

У межах реорганізації системи охорони здоров’я мережа медзакладів буде чітко структурована та оптимізована. Впровадження загальної практики сімейної медицини передбачає, що людина, яка потребуватиме допомоги (крім екстрених випадків), звертатиметься винятково до сімейного лікаря. Той же, у разі потреби в проведенні необхідних обстежень, консультації лікарів-спеціалістів або стаціонарного лікування, визначить медичний маршрут пацієнта і скерує його до відповідних закладів охорони здоров’я вторинного рівня. Крім того, згідно з проектом, за потреби пацієнт може бути направлений до медзакладу вторинного рівня службою швидкої та невідкладної меддопомоги, лікарями закладів третинного та вторинного рівнів іншого профілю та звернутися туди самостійно без направлення. Причому, якщо хворий потребує госпіталізації до профільного закладу вторинної допомоги, лікар закладу третинного чи вторинного рівнів попередньо має погодити її з лікарем загальної практики. Направлення пацієнтів до таких закладів здійснюватиметься планово або за екстреними показаннями.

Особливості планової госпіталізації

Щоб провести діагностичні функціональні, інструментальні або лабораторні обстеження, лікар загальної практики планово скеровує пацієнта до відповідної діагностичної служби, а по фахову консультацію – до лікаря-спеціаліста. У разі загострення хронічних захворювань та наявності показань для госпіталізації або стаціонарного обстеження, яке неможливо забезпечити в амбулаторно-поліклінічних умовах, та для проведення стаціонарного лікування пацієнта спрямовуватимуть до профільного відділення закладу ВМД.

Проектом наказу чітко прописано підстави, за яких лікар-спеціаліст третинного рівня може направляти пацієнтів до закладів вторинного рівня. При цьому максимальний термін очікування на планову госпіталізацію не може перевищувати двох місяців із моменту направлення на госпіталізацію, а для онкологічного хворого – одного місяця. Строки ж обстеження, яке проводиться в амбулаторних умовах, не повинні перевищувати 30 днів.

Планове направлення на госпіталізацію чи консультацію лікаря-спеціаліста до закладів ВМД неможливе без оформлення лікарем будь-якого рівня відповідної медичної документації. Тож в проекті наказу наводиться чіткий перелік необхідних документів, включно з випискою із медичної карти хворого (ф. 027/о) із зазначенням діагнозу, результатів проведеного лікування та обстеження. Додаткові обстеження для хворих, які госпіталізуються до закладів ВМД, визначаються стандартами та уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України, залежно від Класу, Блоку та нозології захворювання відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10‑го перегляду.

Порядок госпіталізації за екстрених показань

У разі раптового погіршення стану здоров’я пацієнта з порушенням функцій органів і систем, гострого розвитку захворювання з вираженою гіпертермічною реакцією, інтоксикацією, інтенсивного болю будь-якої локалізації, інших гострих станів пацієнт направляється до медзакладу вторинного рівня за екстреними показаннями. За таких самих умов пацієнт може звернутися до закладів вторинного рівня самостійно.

У проекті чітко прописано, що транспортування пацієнта за невідкладного стану здійснюється санітарним транспортом закладу первинної медико-санітарної допомоги у супроводі лікаря загальної практики чи службою швидкої та невідкладної медичної допомоги.

В такому разі до направлення на госпіталізацію (консультацію) додається Супровідний листок і Талон до супровідного листка (ф. 114/о). Відсутність документів, що засвідчують особу, за наявності екстрених медичних показань не може бути причиною відмови в направленні на консультацію чи госпіталізацію.

ДОВІДКА

Перелік обов’язкових обстежень для госпіталізації до закладів вторинної медичної допомоги

Для всіх категорій хворих:

-загальний аналіз крові та сечі;
-серологічне дослідження крові на сифіліс;
-аналіз калу на яйця глистів, зіскрібок на ентеробіоз дітям до 18 років;
-флюорографія органів грудної клітки або рентгенографія органів грудної клітки (пряма проекція);
-огляд гінеколога (для хворих жіночої статі), лікаря-уролога (для чоловіків);
-електрокардіографія (для осіб, старше 18 років);
-дані про наявність профілактичних щеплень.

Для пацієнтів, які госпіталізуються до відділень гемодіалізу, серцево-судинної та торакальної хірургії, гематології, а також направлених на планове оперативне лікування:

-аналіз крові на Hbs-ag, анти-HCV;
-аналіз крові на ВІЛ-інфекцію (у разі позитивного результату аналізу крові на Hbs-ag, анти-HCV);
Для пацієнтів, які госпіталізуються до відділень хірургічного профілю:
-тромбоцити крові, час кровотечі, час згортання крові;
-група крові, резус-фактор;

-біохімічний аналіз крові (білірубін, протромбіновий індекс).

Мы в facebooke

Andrey — Tue, 13 Mar 2012 14:04:53 GMT

Жіноча консультація - Оперативне управління медичним закладом

Andrey — Mon, 12 Mar 2012 13:33:25 GMT

Основна мета автоматизації обліку діяльності, це оперативний контроль над усім процесом надання медичної допомоги, реалізація можливості детального аналізу діяльності та експрес-оцінка стану справ
Навантаження на фахівця, облік відвідуваннь Захворюваність, диспансерний облік, групи ризику за різними критеріями Вагітні, пологи, новонароджені Профілактичні огляди Оперативні втручання на амбулаторному прийомі Денний стаціонар Лікарняні листи Діагностичні відділення.

Медична статистика.
Розрахунок показників діяльності. Фінансовий блок. Облік наданих медичних послуг, медичне страхування, платні послуги, ефективність реклами, лояльний клієнт Автоматизований облік руху медикаментів по закладу

Інформація про пацієнтів складається з загальних ідентифікаційних даних, узагальненої характеристики стану здоров'я, фінансових взаємозв'язків з закладом тощо

При зверненні пацієнта до лікаря фіксується: висновок лікаря про стан здоров'я, характер захворювання, призначення(дослідження, медичні препарати) та надані медичні послуги, лікарняні листи, фінансові відносини.

Реалізована можливість використання попередньо підготовлених шаблонів. В довідники програми підключено збірку клінічних протоколів,що затверджені МОЗ України.

Реалізовано можливість накопичення в електронній амбулаторній картці рентгенівських знімків, обстежень УЗД тощо.

Інформація, що накопичується під час звернень, використовується у подальшій роботі медичними фахівцями (зафіксовані перенесені інфекційні хвороби, алергічні реакції, дані профілактичних обстежень тощо), дозволяє формувати групи ризику за різними критеріями, підвищувати ефективність профілактичної роботи.

Результати вагітності та дані про новонародженого накопичуються у карті вагітної, що дозволяє проводити перехрестний аналіз стану здоров'я матері під час вагітності, проходження пологів та стану новонародженого

Аборти та інші оперативні втручання. Автоматизовано формується журнал оперативних втручань, який надає можливість проводити детальний аналіз оперативної хірургічної активності.

Денний стаціонар. Проводиться облік руху пацієнтів, аналіз захворюваності т ефективності лікування.

Випадки звернень пацієнтів та надані їм медичні послуги складаються у віповідні журнали, що стандартизує ведення документації, дозволяє проводити аналіз стану справ за різними критеріями: метою та результатом звернень, захворюванями, віком, станом здоров'я вагітної та новонародженого, фінансовими відносиними пацієнт-заклад тощо

Аналіз смертності інформація про випадки смерті пацієнтів накопичується у відповідних документах

Реалізовано розрахунок звітів медичної статистики, показників діяльності за різними критеріями і закладу, і окремо визначеного відділення або фахівця

Автоматизований обіг медичних препаратів по закладу. Рух медикаментів.

Фінансовий блок дозволяє проводити облік платних послуг та роботи з страховими компаніями

Переваги використання інформаційної системи Оптимізація діяльності підрозділів , внаслідок об’єктивної оперативної оцінки ситуації , визначення проблемних зон, тенденцій на основі оперативного аналізу інформації Підвищення конкурентноспроможності закладу, зниження собівартості медичних послуг Оперативний контроль над рівнем медичної допомоги, відповідністю стандартам якості Детальний аналіз , як стану здоров’я окремої особи, так і динаміки змін захворюваності у часі Формування потенціальних груп ризику, підвищення ефективності профілактичної работи Реальне скорочення часу на ведення всіх форм обов ’ язкової документаціі

Спрощенню відносин з страховими компаніями. Постійне проведення економічного аналізу роботи, результатів маркетингової політики.

Презентація

Andrey — Fri, 09 Mar 2012 09:18:36 GMT

Презентация програми АРМ

More PowerPoint presentations from Andrey

Ссылка

Медики з наступного року будуть отримувати грошову допомогу на оздоровлення в розмірі окладу

Andrey — Fri, 07 Oct 2011 09:47:09 GMT

Зарплата лікарів залежатиме від складності і якості виконуваної ними роботи. Про це сказала Перший заступник Міністра охорони здоров'я України Раїса Моісеєнко на ІІІ Науково-практичній конференції головних лікарів України "Інноваційна система управління охороною здоров'я: галузь, регіон, лікарня", що триває в рамках Міжнародного медичного форуму і Міжнародного форуму фармацевтичної індустрії PHARMComplEX.

"Поки що заробітна плата медиків є однією з найбільш низьких у порівнянні з працівниками інших галузей економіки, - зазначила Раїса Моісеєнко, - однак в рамках реформування галузі в пілотних регіонах ми починаємо відпрацьовувати механізми економічного стимулювання медиків через систему показників діяльності. Таким чином, ми зможемо відновити соціальну справедливість в оплаті праці, розмір якої залежатиме від складності і якості виконуваної ними роботи і їхньої освіти. Все це безумовно сприятиме підвищенню престижу медичної професії".

Також, Раїса Моісеєнко наголосила, що з наступного року фармацевтичні працівники державних і комунальних установ будуть отримувати допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки. На це та на поетапне збільшення зарплати медиків в середньому на 13,5 % за рік закладені кошти в проекті Державного бюджету на 2012 рік.

Прес-служба МОЗ України

Сумщина невдовзі отримає медзаклад європейського рівня

Andrey — Fri, 07 Oct 2011 09:45:16 GMT

Сумщина невдовзі отримає медзаклад європейського рівня

У рамках програми розвитку регіону "Нова Сумщина-2015" в м. Охтирка реалізовується проект добудови лікарняного комплексу комунального закладу "Охтирська ЦРЛ". У першому півріччі 2012 року Охтирська центральна районна лікарня вже прийматиме перших пацієнтів. Добудова сучасної лікарні європейського рівня в Охтирці - один із елементів модернізації системи охорони здоров'я, яка проходить на Сумщині. Уже здано в експлуатацію патологоанатомічний корпус, на черзі - харчоблок, гаражі, підсобні приміщення.

До кінця року до телемедичної мережі буде підключено більше десяти медичних закладів

Andrey — Wed, 21 Sep 2011 11:34:42 GMT

"Об'єднуючи можливості держави і приватних структур, ми прискорюємо наближення якісної високоспеціалізованої медичної допомоги до пацієнтів з віддалених населених пунктів України", - про це сказав Міністр охорони здоров'я України Олександр Аніщенко під час підписання Меморандуму про взаєморозуміння щодо подальшої розбудови національної телемедичної мережі. Меморандум передбачає об'єднання існуючих ініціатив в сфері телемедицини з боку Міністерства охорони здоров'я України, Національної академії медичних наук України, компанії "МТС Україна", Благодійного фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" та енергетичної компанії ДТЕК.
Олександр Аніщенко зазначив, що перші реальні кроки на шляху активного впровадження телемедицини в практичну охорону здоров'я були зроблені ще у 2009 році, коли під егідою ООН був підписаний Меморандум між МОЗ України та компанією МТС. В рамках цієї угоди було розпочато серйозну роботу з розробки проекту в пілотних регіонах - Києві, Донецьку і Ужгороді. Міністерство, зі свого боку, підготувало та видало наказ про розвиток телемедицини, яким визначило основні вимоги до впровадження телемедицини в медичних закладах. - додав Міністр.
"Дякуючи нашим партнерам до початку поточного року до створюваної національної телемедичної мережі вже були підключені шість закладів в Києві, Львові, Донецьку, Ужгороді та Сімферополі", - зазначив Міністр. Він повідомив, що вже отримані позитивні результати роботи телемедичної мережі дозволили долучити до проекту нових партнерів, а саме - Благодійний фонд "Розвиток України" і компанію "ДТЕК".
Кожен з них активно включився в роботу і на сьогоднішній день вже напрацьовані плани щодо підключення до національної телемедичної мережі вже до кінця поточного більше десяти медичних закладів, в тому числі і в трьох інститутах НАМН України та МОЗ.
"Як Фонд "Розвиток України", так і ДТЕК мають багатий досвід реалізації соціальних проектів і, без сумнівно, вони готові зробити вагомий внесок у розвиток національної телемедичної мережі", - підкреслив Олександр Аніщенко. Міністр також подякував голові Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Тетяні Бахтеєвій та президенту НАМН України Андрію Сердюку за підтримку даного проекту.
Впровадження телемедицини є фактично першим реальним кроком на шляху створення інфраструктури медичних установ, що використовують телекомунікаційні технології для надання своєчасної та якісної медичної допомоги для жителів усіх регіонів України.
З іншого боку, це створення реальних можливостей для спілкування медиків з будь-якого регіону між собою прямо з робочого місця з метою консультування пацієнтів, передачі діагностичних даних, проведення консиліумів лікарів.

В Міністерстві охорони здоров’я України відбулося підписання Меморандуму про взаєморозуміння щодо подальшої розбудови національної телемедичної мережі, передає кореспондент УНН.

Меморандум передбачає об’єднання існуючих ініціатив у сфері телемедицини з боку МОЗ, Національної академії медичних наук, компанії "МТС Україна", благодійного фонду Р.Ахметова "Розвиток України" та енергетичної компанії "ДТЕК".

Метою такої співпраці є підвищення доступності високоспецалізованої медичної допомоги для жителів обласних центрів і мешканців віддалених населених пунктів України за допомогою телекомунікаційних технологій.

Для створення телемедичної мережі будується дротова мережа, за допомогою якої буде надаватися послуга передачі даних. У рамках проекту медичні установи забезпечуються необхідним устаткуванням для організації відеоконференцзв’язку спеціальним програмним забезпеченням для передачі медичних даних комп’ютерною технікою. Канали мережі будуть надійно захищені від несанкціонованого редагування, друку та видалення.

В даний момент створена мережа вже використовується для проведення регулярних медичних консультацій та віддаленої участі медиків у конференціях. Розробляється рішення, яке дозволить за допомогою особливої технології приєднати до телемедичної мережі фельдшерсько-акушерські пункти розташовані в сільській місцевості.

До кінця 2011 року до телемедичної мережі планується залучити 9 лікувальних установ обласного та міського рівня Києва, Львова, Донецька, Рівного та Івано-Франківської області.
Прес-служба МОЗ України

Впровадження страхової медицини передбачене реформами

Andrey — Wed, 21 Sep 2011 11:30:22 GMT

Реформування системи охорони здоров’я в Україні передбачатиме впровадження ефективної страхової медицини.
Як повідомляє прес-служба глави держави, про це заявив Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ, відповідаючи на запитання журналістів у Нью-Йорку. Глава держави наголосив, що програма реформ у системі охорони здоров’я України розрахована на багато років, а в ході реалізації реформи мають прийматись найбільш ефективні рішення, які забезпечать хороший кінцевий результат. «Лікар повинен дійти до людини, і людина повинна відчути, що з нею працює фахівець», - сказав В.ЯНУКОВИЧ.
За його словами, реформування вітчизняної медицини стосується як надання швидкої медичної допомоги, так і впровадження сімейної медицини, належного амбулаторного обслуговування, роботи спеціалізованих центрів.
«Безумовно, своє місце тут займає страхова медицина. У цьому напрямку також передбачене поступове реформування», - сказав Президент. Громадяни, які працюють, вкладатимуть кошти у своє здоров’я, а малозабезпечені верстви населення матимуть державну підтримку, зазначив В.ЯНУКОВИЧ. «Люди, які не можуть платити - інваліди, люди похилого віку - держава заплатить за них. Це також бюджетні програми, які обов’язково будуть працювати в нашій державі», - сказав Президент.
Як показують дослідження, додав В.ЯНУКОВИЧ, ефективне використання всіх наявних у країні ресурсів навіть за незмінних обсягів фінансування значно покращить медичне обслуговування. Відповідаючи на запитання, Президент також відзначив, що у системі медицини, як і в інших сферах життєдіяльності, буде застосовуватися приватно-державне партнерство. Він додав, що в Україні вже прийняте відповідне законодавство. «Це звична практика... Приватно-державне партнерство - це дуже ефективний метод досягнення мети в тому чи іншому напрямку», - сказав В.ЯНУКОВИЧ.
«Об’єднання зусиль держави і приватного капіталу, приватних компаній - це світова практика, і вона сьогодні вже повною мірою застосовується в Україні», - зазначив Президент.
Джерело: УНІАН

Скасування переходу на зимовий час сприятливе для здоров'я

Andrey — Wed, 21 Sep 2011 11:23:23 GMT

Міністр охорони здоров`я України Олександр АНІЩЕНКО вважає, що скасування переходу на зимовий і літній час сприятливо вплине на здоров`я українців. Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив журналістам у Кабінеті міністрів України. За словами О.АНІЩЕНКА, адаптація організму людини до переходу на зимовий або літній час супроводжується слабкістю, в цей час знижується імунітет. Зокрема, за його словами, «може приєднатися банальна респіраторка на тлі ослабленого організму». Нагадуємо, що 20 вересня Верховна Рада України прийняла постанову «Про зміну порядку обчислення часу на території України», якою скасовано щорічне переведення годинників на зимовий і літній час. Цією постановою передбачено встановити з 27 березня 2011 року на території України час другого годинного поясу з додаванням однієї години

Права медичного працівника за законодавством України

Andrey — Wed, 21 Sep 2011 11:18:28 GMT

Право на відмову від подальшого ведення пацієнта

Окрім ст. 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", де чітко визначено право лікаря на відмову від надання медичної допомоги, є ст. 38 цього ж Закону, де передбачено, що пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги. В Законі не передбачено випадків, за яких лікар має право відмовити пацієнту як такий, що не може запропонувати свої послуги. Це оціночне поняття породжує проблеми у правозастосуванні, а відтак, пропонуємо заповнити правову прогалину за допомогою деонтологічної норми (п. 3.4. Етичного кодексу лікаря України „лікар має право відмовитися від лікування хворого, якщо впевнений, що між ним і пацієнтом відсутня необхідна взаємна довіра, коли відчуває себе недостатньо компетентним або не має у своєму розпорядженні необхідних для проведення лікування можливостей та в інших випадках, якщо це не суперечить Клятві лікаря України"): на практиці можна тлумачити випадки, коли лікар не може запропонувати свої послуги як такі, що визначені як підстави для відмови лікаря від пацієнта в Етичному кодексі лікаря України.
Ще одна законна підстава для відмови від надання медичної допомоги закріплена у нормі ч. 2 ст. 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я". З положення цієї норми випливає, що за винятком невідкладного стану, пацієнту можна відмовити у наданні допомоги, якщо заклад, обраний хворим, не має можливість забезпечити відповідне лікування (для прикладу, відсутнє необхідне обладнання, профільні фахівці, відділення).

Право на передачу інформації про пацієнта

Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків (ст. 40 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я"). Випадки правомірного розголошення медичної таємниці передбачені у таких нормативно-правових актах: ч. 2 ст. 32, ч. 3 ст. 34 Конституції України, ч.2, 4 ст. 285 Цивільного кодексу України, ст. 30 Сімейного кодексу України, ст. 7 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р., ст. 9 Закону України „Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.2001 р., ч. 2, 5 ст. 39, ст. 39-1, 40, ч. 1 ст. 43 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 р., ст. 4 Закону України „Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 р., ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 9 закону України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" від 12.12.1991 р., ч. 5 ст. 14 Закону України „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" від 15.02.1995 р., ч. 2 ст. 26 Закону України „Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 р., ч. 2 ст. 17 Закону України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" від 05.07.2001 р.

Правомірно розголошуючи медичну таємницю, медичним працівникам слід пам'ятати:

а) реалізуючи своє право на передачу інформації про пацієнта, медики повинні чітко знати законодавчу норму, на підставі якої надають медичну інформацію, тим самим правомірно розголошуючи медичну таємницю, та здійснювати такі дії на підставі звернення, оформленого в установленому законом порядку.б) розглядаючи звернення компетентних осіб, слід розмежовувати, коли вони витребують медичну інформацію для виконання своїх трудових обов'язків (наприклад, при здійсненні службової перевірки) і виступають роботодавцями, а коли виконують службові обов'язки (наприклад, проводять дослідчу перевірку). А відтак, у першому випадку, медики, надаючи медичну інформацію, порушуватимуть чинне законодавство України, зокрема ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 39-1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", а в другому - діятимуть правомірно, незалежно від волі пацієнта чи його законних представників. в) при підготовці клопотань, адвокатських запитів, слід пам'ятати, що у законодавчо встановлених випадках допускається розголошення медичної таємниці, яке буде правомірним. І таким випадком може бути те, що надання інформації слугуватиме інтересам рідних, близьких, спадкоємців померлого, наприклад, для відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи. У процесуальному документі доречно буде зазначити, що документи, які витребуються, необхідні для захисту свої інтересів (для захисту інтересів клієнта - для правників) як спадкоємця, у зв'язку зі смертю, наприклад, чоловіка (дружини).
Конституція України (ст. 55) гарантує кожній людині, в тому числі і медичному працівнику, право на судовий захист . Дане право медичний працівник може реалізувати у порядку:
1) цивільного судочинства (відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право … звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів). Зокрема, в порядку цивільного судочинства медичний працівник може:
а) оскаржити незаконне звільнення з роботи (у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки) та вирішувати інші трудові спори (в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права). Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя;
б) захищати свою честь, гідність та ділову репутацію, що були принижені іншими особами. Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснює, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків;
в) оскаржувати накладене на нього стягнення у порядку регресу за ненадання чи неналежне надання медичної допомоги. Мабуть, цю категорію справ слід розглянути детальніше. Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України моральну та матеріальну шкоду, завдану лікарем пацієнту в процесі виконання ним своїх професійних обов'язків відшкодовуватиме заклад охорони здоров'я, який, відтак, має право завернутися до працівника в порядку регресу і вимагати відшкодування сплаченої суми. При цьому слід пам'ятати про таке:
- за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. Відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками");
- на працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайної необхідності (ч. 4 ст.130 КЗпП України) (слід пам'ятати, що усі дії медичних працівників у невідкладних станах слід розцінювати як дії у стані крайньої необхідності);
- працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст.134 КЗпП України). Працівник несе повну матеріальну відповідальність не лише у тих випадках, коли відносно нього винесено обвинувальний вирок, а й тоді, коли наявність складу злочину в його діях встановлена слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з подальшим припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, що не виключає кримінальної відповідальності);
- регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо) (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").
2) кримінального судочинства (відповідно до ст. 236-7 Кримінально-процесуального кодексу України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову з дотриманням правил підсудності). Це означає, що медичний працівник має право в порядку кримінального судочинства оскаржувати постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за фактом вчинення професійного (медичного) злочину. Також слід пам'ятати про те, що у кримінальному судочинстві діє принцип презумпції невинуватості: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України). В цивільному судочинстві - принцип презумпції вини: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Слід зауважити, що реалізація вищенаведених прав медичних працівників сприятиме балансу у взаєминах з пацієнтами чи іншими компетентними особами, який в багатьох випадках на сьогоднішній день складається, на жаль, не на користь медичних працівників.
В той же час законодавець, закріпивши зазначені права медичних працівників, розуміє важливість місії, покладеної на лікарів, - охорони здоров'я населення, та надає дієвих механізмів їх захисту.

Прес-служба МОЗ України

Права та обов'язки пацієнтів

Andrey — Wed, 21 Sep 2011 11:17:04 GMT

Права пацієнтів

1) право на медичні профілактичні заходи (ст. 49 Конституції України, ст. 283, ч. 4 ст. 286 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 3, п. 7 ст. 4, ст. 6, 10, п. "а", "б" ст. 10, ст. 31, 32, 42, ч. 1 ст. 43, ст. 53, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
2) право на доступність у галузі охорони здоров'я (ч. 1, 3 ст. 49 Конституції України, ст. 283, 284 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 4, ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
3) право на медичну інформацію (ч. 3 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ст. 285, 302 Цивільного кодексу України, п. "е" ст. 6, ст. 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
4) право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання (ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 29 Конституції України, ч. 3,4, 5 ст. 284, ч. 4 ст. 286, ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 42, 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
5) право на свободу вибору в галузі охорони здоров'я, а саме: 1) право на вільний вибір лікаря; 2) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; 3) право на вибір закладу охорони здоров'я; 4) право на заміну лікаря; 5) право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров'я України (ч. 2 ст. 284, ст. 633 Цивільного кодексу України, п. "д" ст. 6, ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35, ст. 36, 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
6) право на медичну таємницю (ч. 1, 2 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ч. 4 ст. 285, ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 39-1, 40, п. "г" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
7) право на якісну медичну допомогу (ч. 1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, п. "д" ст. 6, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
8) право на безпечну медичну допомогу (ч.1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, ст. 42, 44 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
9) право на інновації, а саме: 1) право на медико-біологічний експеримент; 2) право на репродуктивні технології; 3) право на донорство; 4) право на терапевтичне клонування; 5) право на корекцію (зміну) статі (ч. 3 ст. 28 Конституції України, ч. 3, 7 ст. 281, ч. 4 ст. 289, ч. 1 ст. 290 Цивільного кодексу України, ст. 45, 47, 48, 51 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
10) право на попередження за можливістю страждань і болю (ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України, ч. 2 ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 6, 52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
11) право на індивідуальний підхід до лікування (п. "д" ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 38, ч. 3 ст. 39, ч. 3 ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
12) право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я (ст. 40 Конституції України, п. "і" ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
13) право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю (ч. 1 ст. 3 Конституції України, ч. 1 ст. 22, ст. 23, 906, ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1168, 1195 - 1203, 1209 Цивільного кодексу України, п "і", "ї" ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
14) право людини на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги (ст. 3, 21, 27, ч. 1, 2 ст. 28, ст. 64, 68 Конституції України, ст. 281, 297 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
15) право на захист від будь яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних зі станом здоров'я (ст. 21, ч. 2, 3 ст. 22, ч. 2 ст. 24 Конституції України, п. "и" ст. 6, ст. 9 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").

Обов'язки пацієнтів

1) піклуватися про своє здоров'я та дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян (п. "а" ст. 10, ст. 32 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
2) проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення (ч. 4 ст. 286 Цивільного кодексу України, п. "б" ст. 10, ст. 30, 31 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
3) надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться в небезпечному для життя і здоров'я стані (п. "в" ст. 10, ст. 37 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
4) виконувати медичні приписи та правила внутрішнього трудового розпорядку закладу охорони здоров'я (ч. 2, 3 ст. 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я");
5) у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю, отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного представника (ч. 1 ст. 29 Конституції України, ч. 5 ст. 284 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").

Прес-служба МОЗ України

Захист персональних даних в Україні: чого чекати?

Andrey — Wed, 21 Sep 2011 10:59:27 GMT

Нове законодавство

На жаль, в українському суспільстві захист персональних даних, незважаючи на формальне закріплення певних принципів у низці законів, дотепер був ефемерним поняттям. Однак з 1 січня 2011 р. ситуація почне змінюватися: в Україні набрали чинності спеціальні акти, що регламентують порядок використання персональних даних фізичних осіб при їх обробці в базах даних, а саме:
• Закон України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 р. № 2297-VI (далі - Закон про персональні дані, Закон);
• Конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28.01.1981р. (далі - Конвенція про персональні дані, Конвенція);
• Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних від 08.11.2001 р. (далі - Протокол).

Слід зазначити, що Закон про персональні дані є фактичною імплементацією норм Конвенції, що прийнята майже всіма державами - членами Ради Європи, і багато в чому повторює її положення. Однак певні питання, такі як транскордонна передача персональних даних, не знайшли відображення в Законі і безпосередньо регулюватимуться нормами Конвенції і Протоколу.
Прийняття нового Закону одразу викликало багато дискусій та суперечок. Деякі його формулювання припускають доволі широке трактування, створюючи тим самим плідне підґрунтя для юридичних колізій. Ось основні питання, які хвилюють сьогодні потенційних учасників відносин у сфері захисту персональних даних: що є об'єктом захисту Закону про персональні дані і що слід розуміти під "персональними даними",
чию діяльність зачіпає Закон про персональні дані і що потрібно робити таким особам, щоб уникнути санкцій та інших негативних наслідків невиконання вимог Закону? Розглянемо ці питання по порядку.

Що таке "персональні дані"?

Відповідно до Закону персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу (суб'єкт персональних даних), яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Як бачимо, визначення досить широке і нечітке. Яка саме інформація про особу належить до персональних даних? Щоб відповісти на це запитання, треба звернутися до чинного законодавства України, а також до міжнародних актів.
Визначення "персональних даних" містить і Закон України "Про інформацію". Так, відповідно до ст. 23 цього документа інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Можна припустити, що ця інформація також підпадатиме під визначення персональних даних, наведене в Законі. Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 р. № 5-зп до персональних даних належить також інформація про стан здоров’я особи (історія хвороби, мета запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі інформація про наявність ризику для життя і здоров'я). Визначення персональних даних у Конвенції практично збігається з визначенням у Законі: це "будь-яка інформація, яка відноситься до конкретно ідентифікованої особи або особи, яка може бути конкретно ідентифікована". Своєю чергою, Європейська Директива "Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних та переміщенням (передачею) таких даних" від 24.10.1995 р. (далі - Директива) визначає персональні дані як будь-яку інформацію, що стосується особи, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Особа, яка може бути ідентифікована, - це особа, яка може бути прямо чи опосередковано ідентифікована, зокрема, шляхом звернення до ідентифікаційного номера або до інших специфічних даних, як-от: фізичні, психологічні, ментальні, економічні, культурні чи соціальні дані.
З викладеного можна зробити висновок, що визначення в Законі відповідає міжнародній практиці, бо співпадає з визначеннями, наведеними, зокрема, у Конвенції та Директиві. Безумовно, це визначення є дуже широким і не дає чітких критеріїв того, які саме дані про фізичну особу можна вважати персональними. Однак можна спробувати визначити ці критерії, спираючись на загальну логіку і міжнародну практику.
Виходячи із загальної логіки, інформація про особу, яка ідентифікована, - це інформація, яка одразу асоціюється в суб'єкта - одержувача інформації (або її власника) з конкретною людиною. Отже, особа може бути ідентифікованою для одного суб'єкта, якому вона знайома, і неідентифікованою для іншого, який цієї особи не знає.
Інформацією, що відноситься до особи, яка може бути конкретно ідентифіковано, є інформація, яка не одразу асоціюється в суб'єкта - одержувача інформації (або її власника) з конкретною людиною, проте є достатньою для того, щоб певним шляхом визначити, до якої конкретної людини вона має відношення. Хто може ідентифікувати цю людину і яким способом, як правило, не має значення, за умови, що існує гіпотетична можливість такої ідентифікації. У цьому відношенні можна також процитувати абзац 26 Директиви: "Щоб визначити, чи є особа такою, що може бути конкретно ідентифікованою, до уваги необхідно брати всі можливі способи, які можуть застосовуватися як власником інформації, так і будь-якою третьою особою для ідентифікації зазначеної особи".Викладене можна проілюструвати такими прикладами персональних даних, як: ім'я, адреса, дата народження, місце роботи та посада, номер паспорта, номер ідентифікаційного коду тощо. Слід зазначити, що ідентифікація або гіпотетична можливість ідентифікації конкретної людини є ключовим критерієм. Так, список імен та прізвищ, поширених у центральних регіонах України, не є персональними даними, тому що імена і прізвища в такому списку не прив'язані до конкретних осіб.

Що є об'єктом захисту Закону?

Чи всі персональні дані є об'єктом захисту? Згідно із Законом про персональні дані об'єктами захисту є тільки ті персональні дані, які обробляються в базах персональних даних. База персональних даних - це іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних.
Виходячи з визначення бази даних можна припустити, що під нього підпадає будь-який список персональних даних (наприклад, імен).
Однак комплексний аналіз норм Закону свідчить про інше: щоб підпадати під дію Закону, такий список (база) повинен мати певну мету обробки персональних даних. Відповідно до Закону володілець бази персональних даних - це фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.
Своєю чергою, згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Отже, випадковий список імен, що зберігається в шухляді столу без певної мети, містить персональні дані, однак вони навряд чи захищатимуться Законом. А такий самий список, що зберігається в банку і має назву "Список боржників", скоріше за все, підпадатиме під дію Закону, бо складений з певною метою (вести облік боржників) і розголошення персональних даних осіб, що входять до цього списку, може зашкодити їхній репутації.
У цьому контексті доцільно навести визначення персональних даних, яке містить Акт про захист персональних даних Великобританії (DataProtectionAct 1998). Воно трохи відрізняється від визначення, даного в Конвенції та Директиві, однак, на наш погляд, є конкретизованим: "Персональні дані - це дані про живу людину, яка може бути ідентифікована на основі цих даних або на основі цих даних і додаткової інформації, що може потрапити до особи, яка контролює дані, і які містять вираження ставлення до цієї людини і вказівку на певну мету або плани відносно цієї людини з боку особи, яка контролює дані, або іншої особи". Відповідно, у Великобританії список осіб без зазначення того, з якою метою або в якому контексті вони включені до цього списку, не підпадатиме під захист Акту про захист персональних.
Зазначені міжнародні акти та акти зарубіжного законодавства можуть використовуватися при спробі трактувати норми Закону про персональні дані, проте це навряд чи спростить життя українських суб'єктів, чия діяльність потрапить під дію Закону. Сьогодні можна однозначно стверджувати, що для ефективного застосування Закону необхідно прийняти низку підзаконних актів, які конкретизували б надто загальні і розмиті визначення. Статтею 6 Закону про персональні дані передбачено затвердження Типового порядку обробки персональних даних в базах персональних даних. Такий порядок, якщо він буде затверджений уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних (Указом Президента від 09.12.2010 р. № 1085/2010 цим органом визначено Державну службу з питань захисту персональних даних), може запропонувати детальніше визначення персональних даних і конкретніші вимоги до баз даних, що містять персональну інформацію.

До того ж у Кабінету міністрів України є шість місяців з моменту вступу Закону в силу, щоб адаптувати законодавство до його дії, що передбачає прийняття спеціальних актів, які також прямо або опосередковано регулюватимуть питання захисту персональних даних.

Суб'єкти Закону про персональні дані

Закон про персональні дані крім суб’єкта персональних даних, чиї дані обробляються, передбачає ще кілька суб’єктів.
Володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.
Розпорядник бази персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано право обробляти ці дані.
Відповідно до ст. 4 Закону володільцем чи розпорядником бази персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації всіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону. Відповідно, фізична особа (що не є підприємцем) не може бути володільцем чи розпорядником баз персональних даних в розумінні Закону.
Відповідно до ст. 24 Закону на володільця бази персональних даних покладається обов’язок забезпечення захисту персональних даних в базі. Крім того, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, організаціях, установах і на підприємствах усіх форм власності визначається структурний підрозділ або відповідальна особа, яка організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці, відповідно до закону. Фізичні особи - підприємці, у тому числі лікарі, які мають відповідну ліцензію, адвокати, нотаріуси особисто забезпечують захист баз персональних даних, якими володіють, згідно з вимогами закону. Право на обробку персональних даних має бути надане компаніям або самим суб'єктом персональних даних, або законом.

Закон про персональні дані чітко визначив, що згода суб'єкта персональних даних - це будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Таким чином, компаніям, що займаються обробкою персональних даних, необхідно отримати письмову згоду від фізичних осіб, чиї дані обробляються. Така згода може бути оформлена у вигляді одностороннього документа або двостороннього договору і, щоб уникнути можливих претензій з боку суб'єктів персональних даних, контролюючих органів чи третіх осіб, має містити перелік всіх видів обробки персональних даних, які планують здійснювати, а також всіх видів таких даних. Якщо компанія після отримання письмової згоди хоче розширити перелік дій з отриманими персональними даними та/або мету таких дій, необхідне письмове підтвердження такої зміни від суб'єкта персональних даних.

Що необхідно зробити вже зараз?

Закон про персональні дані вже набрав чинності. У зв’язку з цим для мінімізації ризиків компанії, яка фактично є чи планує бути власником бази персональних даних, можна зробити таке:
• закріпити внутрішнім порядком, наказом або іншим документом мету обробки персональних даних, їх зміст та обсяг, процедуру їх обробки, а також визначити/призначити структурний підрозділ/відповідальну особу, на який/яку буде покладено обов'язок організовувати роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці, відповідно до вимог Закону (згідно з п. 5 ст. 24 Закону);
• отримати письмову згоду на обробку даних від кожного суб'єкта персональних даних, внесеного до бази даних, передбачивши максимально широкий список видів обробки персональних даних та її цілей;
• у випадках, коли йдеться про фактично існуючі бази персональних даних, рекомендуємо додатково упевнитися в тому, що збір даних здійснювався відповідно до описаних вище вимог. Якщо ж описані вимоги при обробці (і зборі) інформації не дотримувалися, необхідно забезпечити відповідно до зазначеного порядку отримання документованої згоди суб'єктів персональних даних, інформація про які міститься в таких базах. Якщо окремі суб'єкти з яких-небудь причин відмовляються надати таку згоду, рекомендуємо видалити інформацію про них з відповідних баз.
У цьому контексті необхідно звернути увагу на ситуацію, коли певна особа (наприклад, банк) на момент набрання чинності Законом вже володіє базою персональних даних (клієнтів), однак згоду на обробку даних вдається отримати не від всіх суб'єктів (клієнтів). Водночас видалення персональних даних таких суб'єктів суперечитиме інтересам банку, бо вони, наприклад, є боржниками. На даний момент неможливо однозначно трактувати цю ситуацію.
З одного боку, законною підставою для використання персональних даних є згода суб'єкта персональних даних, а з положень ст. 8 Закону випливає, що суб'єкт персональних даних може пред'явити вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким власником або розпорядником бази, якщо дані обробляються незаконно чи не є достовірними. З іншого боку, Закон передбачає можливість обробки персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних, якщо це передбачено законом.

Насамкінець

Поки зазначена ситуація в законодавчих актах України не регламентована. Необхідно пам'ятати, що протягом шести місяців після вступу Закону в силу буде внесено деякі зміни до чинних законів України, а також прийнято низку підзаконних актів. На нашу думку, слід очікувати, що ці зміни належним чином регулюватимуть аналогічні ситуації. Ми рекомендуємо постійно стежити за змінами законодавства у сфері захисту персональних даних і за прийняттям підзаконних актів, передбачених Законом про персональні дані.

Как нас найти

Andrey — Mon, 19 Sep 2011 13:44:43 GMT

Если вы забыли адреса наших сайтов, то можно их найти по поисковым словам
"АРМ+binomed"

http://www.google.com.ua/search?q=АРМ+binomed
http://yandex.ua/yandsearch?text=АРМ+Binomed