Як оцінює населення України перші кроки щодо реформування охорони здоров’я? Які моменти є найбільш проблемними? Які першочергові завдання слід розв’язати, щоб впевнено рухатися вперед? Відповіді на ці запитання пролунали 5 серпня під час прес-конференції в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна», де було презентовано результати опитування громадян у рамках проекту АЦ БЕСТ (аналітичний центр «Бюро економічних і соціальних технологій») стосовно ставлення до реформ у системі охорони здоров’я.

Під час конференції

Опитування проводив український офіс міжнародного дослідницького агентства IFAK. Красномовні цифри, оприлюднені заступником директора АЦ БЕСТ Оленою Осинкіною, доповнили ґрунтовні коментарі міністра охорони здоров’я Олександра Аніщенка, ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця Віталія Москаленка, керівника бюро ВООЗ в Україні Ігоря Поканевича, генерального директора українського офісу IFAK Сергія Говорухи.
Відповідно до результатів опитування — не задоволені існуючим медичним обслуговуванням 62% мешканців міст та 71% мешканців сіл; 55—57% не задоволені тим, як працюють поліклініки та стаціонари (на селі 60% не задоволені роботою стаціонарів); 1/3 населення незадоволена низькою кваліфікацією лікаря; 21% не змогли отримати медичну допомогу, 43% відкладали візит до лікаря (половина через нестачу грошей, кожен п’ятий через відсутність фахівця). Головний висновок дослідження відображає цифра 70% — це кількість населення, яка визнала потребу у реформуванні галузі. Слід відмітити, що лише 18% наших громадян поінформовані про зміст реформування, 38% відомо, що такий процес почався, але вони не знають, у чому він полягає, і 44% взагалі не відають, що розпочалися зміни у системі охорони здоров’я. Ці дані не є втішними, адже реформування — процес спільний і людей, і влади. Та, зважаючи на те, що часу пройшло не так багато, у населення України ще буде можливість розібратися у процесі і взяти в ньому активну участь. Тим більше, що чинною системою охорони здоров’я на сьогодні не задоволені ні громадяни держави, ні самі медики.
Законодавчим підґрунтям для проведення реформ стали 2 законопроекти — «Про внесення змін до Основ законодавства про охорону здоров’я України» та «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», які були прийняті 7 липня цього року на сесії Верховної Ради. Цими законами передбачається розмежування рівнів надання медичної допомоги пацієнту на первинний, вторинний (спеціалізований), третинний (високоспеціалізований), екстрену та паліативну медичну допомогу. На сьогодні первинна медична допомога здебільшого розподілена між різними медичними установами, і лікарі, які спілкувалися з хворим на початку лікування, практично не впливають на кінцевий результат, що значно погіршує надання медичної допомоги на належному рівні.
Основні проблеми, які потрібно розв’язати: незадовільний стан матеріально-технічної бази більшості медичних установ, дефіцит кадрів (на сьогодні не вистачає 50 тисяч лікарів), нестача фінансів та їх нераціональне використання.
— Отже, підстави, щоб розробляти та впроваджувати програму реформування охорони здоров’я, є, — зазначив Олександр Аніщенко. — Оскільки недоліки чинної системи відомі й окреслені шляхи їх подолання, потрібні час та цілеспрямовані дії, щоб втілити задуми у життя.